Роман ГРИГОРЧУК: «За талантом пойду пешком в Африку» (часть 1)
Наставник одесского «Черноморца» рассказал Sport.ua о феномене своей команды
Роман Григорчук, без сумнівів, є двигуном нинішнього прогресу «Чорноморця». Одеська команда успішно виступає в чемпіонаті і вперше у своїй історії пробилася до групового раунду Ліги Європи, де встигла здобути першу перемогу.
У бесіді з журналістом Sport.ua Дмитром Поворознюком Роман Йосипович розповів про те, ким збирається посилюватись команда у міжсезонні, що буде з гравцями, які не полюбляють теоретичні заняття, а також про те, як пофарбував своє волосся у білий колір.
— За останній рік ви дуже високо підняли планку. Сьогодні «Чорноморець» зрівнюють не з середняками, а з грандами. Наскільки важко працювати, усвідомлюючи очікування людей?
— Це не може заважати. Ми повинні розуміти: чим вище команда підіймається, тим більші до неї вимоги. Але найголовніше — команда сама перед собою повинна ставити більші вимоги. І ще більше працювати. Кожен крок наверх дається дуже складно, і кожен наступний робити все складніше.
— Але нічию в Харкові з «Металістом» уже не називають сенсацією. Вас оцінюють не за можливостями?
— В Одесі таке середовище, де здорово вболівають і, відповідно, багато хочуть від команди. Це правильно. Але я завжди прошу оцінювати команду спокійно і після глибокого аналізу.
— Команда уже стабільно закріпилася у верхній частині турнірної таблиці чи це тимчасове явище?
— Коли ми в повному складі, всі гравці здорові і немає дискваліфікацій — нас уже ніхто не може «возити». Навіть гранди. Легких ігор із «Чорноморцем» не буває. Раніше, коли ми вийшли з першої ліги, різниця відчувалася серйозна. Зараз ми підрівнялись. Але зараз ми входимо в таку частину чемпіонату, де починаються дискваліфікації, де накопичується втома. Сьогодні у нас багато гравців на карточках, і якщо хоч двоє не зможуть грати, то ми зіштовхнемось із проблемами.
Не дай Бог, одночасно ми зіштовхнемося і з дискваліфікаціями, і з травмами! Тоді у всій красі відчуємо, наскільки якісно ми укомплектовані. У цьому сезоні я вже десь двічі відчув різко нашу кадрову проблему. Ви розумієте, що таке лист «А» в заявці? Це 25 футболістів. У нас не заповнений навіть він. Це просто неможливо. За 21 день ми повинні зіграти 7 матчів. Ви уявяєте, що це таке? Яке це навантаження?
— Те, що вам не вистачає футболістів…
— Я говорю про необхідність мати певну кількість кваліфікованих гравців. Зараз нам не вистачає футболістів того рівня, на який ми піднялися. Робота ведеться, але підібрати доступних і достойних одночасно нелегко. Ми гостро відчуваємо перевагу суперників над нами перш за все в швидкості. Це особливо видно на фоні швидких команд, як ПСВ, «Лудогорець», як наші «Металіст», «Дніпро», «Динамо», «Шахтар». Перш за все вони мають перевагу в швидкості. А швидкість вирішує все. Бо проти швидкості можна протиставити тільки швидкість і, звичайно, командні дії та правильну побудову гри. Хоча це сильно сказано. Проти швидкості доводиться просто рятуватись.
— Чому ви не підписали достатню кількість футболістів у міжсезоння?
— Ми їх постійно шукаємо. Але підібрати достойних і доступних одночасно, для того рівня на який ми вже піднялися — дуже складно. Безкоштовного гравця такого рівня взяти практично неможливо. Тому за футболістів потрібно платити. Інколи думаєш: можливо, ще один клуб розсипеться і до нас перейде кілька гравців? Я, звичайно, жартую. Але роблю це скрізь сльози. На трансферному ринку для «Чорноморця» мало реального товару. Для кількості гравці нам не потрібні.
— Що найбільше потрібно підсилювати «Чорноморцю»?
— Це центральний захисник, центральний півзахисник і 2 атакуючих гравці. І обов’язково потрібно, щоб ці гравці були швидкісними. Ви ж бачите, який зараз футбол. Сьогодні, наприклад, вимирають нападники таранного типу. Футбол став значно швидшим. Тепер форварди мають володіти дуже багатьма характеристиками. Це і швидкість, як стартова, так і дистанційна. Це вміння обігравати один в один, вриватись у вільні зони, грати на себе і підігравати партнеру. Це вміння пресингувати суперника одразу після завершення атаки своєї команди, агресивно та чітко діяти у відборі. Ті ж крайні захисники сьогодні повинні не лише оборонятись, а й обов’язково вміти атакувати. Вони мають володіти навиками форвардів.
— Сантана підходить під ваше бачення крайнього захисника?
— У нього є шанс, щоб вирости в такого гравця. Перед тим, як запросити Сантану, я передивився дуже багато матчів з ним. Він був нестабільним, грав не часто, не в серйозних командах, хоча і володіє якостями, які дозволяють грати в клубах добротного рівня. Сантана приїхав до нас на перегляд, де підтвердив що може відповідати нашим вимогам. Він уже серйозно зпрогресував і далі продовжує розвиватися. Тому в майбутньому Сантана може стати захисником високого рівня.
— Без яких якостей не може на високому рівні грати центральний захисник?
— Без тієї ж швидкості. Без швидкості захисник ніколи не гратиме на високому рівні.
— Фонтанельо, одного з найбільш симпатичних для мене гравців в Україні, важко назвати швидким футболістом.
— Фонтанельо — серйозний професіонал. Він відповідально відноситься до себе, здоров’я, підготовки. Він дуже позитивна людина. Головна його якість для мене — Фонтанельо постійно є. Це значить, що він стабільний, на нього можна покластися. Я на нього дуже розраховую і вважаю його дуже серйозною фігурою для «Чорноморця».
— Ви говорили, що Кутас зробив величезний прогрес.
— Величезний. Якраз він і був захисником старої формації. Зараз він — сучасний гравець, який прогресує. Навіть в 31. Хочеться, щоб його прогрес продовжувався. Сьогодні я ним задоволений. У нашій команді взагалі дуже багато футболістів прогресують, причому роблять це в різному віці.
— Ви себе вважаєте трудоголіком?
— Я не знаю, що це таке. Але, наприклад, на вихідні я люблю бути вдома з родиною. Намагаюсь багато часу проводити із сином та дружиною. А якщо говорити про час, коли люблю найбільше працювати, то це вечір. Коли родина лягає спати, а я залишаюсь сам зі своїми думками. Навколо повинен бути спокій. Можу сидіти, записувати думки в блокнот, не люблю працювати за комп’ютером. Коли пишеш рукою, то все систематизується. Утім практично всю інформацію я тримаю в голові.
— З чого починається ваш день у день гри?
— Мені обов’язково потрібно нормально поспати. Інакше почуватимусь не комфортно. Щоб заснути, мені не потрібен алкоголь, пігулки чи наркотики, я навчився контролювати себе. Лягаю не пізніше другої години ночі, прокидаюсь не раніше дев’ятої. Найдовше, як це не дивно, я сплю саме в ніч перед грою. Потім сніданок. Зазвичай це сирок, яйця-пашот і свіжовижатий сік. Після сніданку їдемо на прогулянку. Якщо хтось хоче, йде в церкву. Потім обідаємо, відпочинок і теорія.
— Скільки часу ви проводите теоретичне заняття — 15 хвилин чи 2 години?
— 15 хвилин точно не може бути. Коли ми розбираємо і дивимось відео, то нам потрібно від 40 хвилин до години. І то, ми показуємо все зжато. Гравці повинні отримати час, щоб не лише почути мій аналіз, але й самим проаналізувати побачене.
— Для багатьох гравців теорія — дуже сумне заняття.
— Ви зараз говорите про футболістів старої формації. Вони думають, що все знають. Але такі гравці вимруть як динозаври. Тільки динозаври вимирали довго, а такі гравці вимруть дуже швидко. Футболіст повинен постійно вчитись, він може потренувати дуже серйозні речі ще до виходу на поле. Це стосується і стандартів, і тактики, і комбінацій. Я не розумію, навіщо мучитись на полі, якщо можна все вивчити на теорії, прокрутити в голові і зробити чистову роботу на полі. Я рекомендую футболістам саме такий підхід. Багато гравців старої формації після того, як прочитають мої слова, посміхнуться. Але я ще більше додам — потрібно й спілкуватись гравцям, які діють в пріоритетних групах, які грають на одному фланзі. Вони ще до матчу мають разом сісти і проговорити можливі ходи, знаки, маяки. А якщо я це говорю, а гравець сміється, то це стара формація. Такий гравець не зможе прогресувати і вчитись.
— Що ви робитимете, якщо хтось засне на теорії?
— Це все рівно, що випити перед тренуванням пляшку горілки. Хоча ні. Заснути на теорії - це більше порушення. Тому, не дай Бог, таке трапиться. Якщо гравцю нецікаво на теорії, то йому не місце в «Чорноморці". Йому потрібно йти і працювати в порт, розвантажувати кораблі.
— Хто найбільше проявив себе на теорії?
— Я вірю, що ті гравці, які грають у нас довго, вони не хитрять, а аналітично, глибоко до цього підходять. Людина може не конспектувати заняття, але повинна знати відповіді на всі питання, які я задаю. Гравці повинні мати здатність до навчання. Якщо гравця запросили до топ-клубу і він там грає стабільно, йому можна не зубрити теорію. Але якщо ти граєш в середньому клубі, то маєш вчитись день і ніч, щоб прогресувати. Або навіть більше. Людина повинна і після теорії та занять не забувати про футбол, а і в вільний час працювати над собою. В добі 24 години. 8 ти спиш. 4 — тренування та теорія. Що ти робитимеш інші 12 годин? Звичайно, не треба весь цей час вчитись, але чому б не виділити ще 1−2 години, щоб обміркувати ігрові моменти самому?
— В день гри ви забороняєте гравцям сидіти за комп’ютерами та телефонами?
— Таке заборонити неможливо. Усіх не перевіриш. Якщо людина свідома, то розуміє - довгий час сидіти за комп’ютером не можна, тому що втомлюються очі і це відбирає багато енергії.
— Що ви робите перед виїздом на стадіон?
— Прокручую план на гру і те, як цей матч повинен пройти. Думаю, що саме потрібно сказати команді і як.
— Коли ви визначаєтесь зі стартовим складом?
— По-різному. Інколи за день, інколи перед самою грою. Часто в мене два склади в голові. Один із них, наприклад, сильніший при стандартах. З тренерським штабом ми можемо дуже довго обговорювати кожну позицію. Ніколи не робимо спонтанних рішень.
— Ви можете змінити рішення, якщо перед грою вам не подобається, як веде себе гравець?
— Зазвичай я проводжу індивідуальні бесіди ввечері перед грою. Якщо потрібно, я заходжу в номер до футболіста, ми спілкуємося, я задаю певні питання і тоді розумію ситуацію. Готовий чи ні. Дивлюсь і на поведінку. Якщо потрібно поговорити з легіонером, то пояснюю перекладачу, як потрібно говорити, пояснюю тонкі моменти. Я дуже довіряю своєму відчуттю і можу змінити рішення, якщо щось відчуваю.
— Що робиться в автобусі по дорозі на стадіон?
— Нічого особливого. Ми не вмикаємо загальну музику в автобусі. Кожен слухає те, що йому подобається. Я не люблю, щоб люди заважали один одному налаштовуватися на гру. Наприклад, одного разу в душі, перед грою, один футболіст ввімкнув електробритву і цей звук було чути скрізь. Не самий приємний звук. Я не проти того, щоб людина голилась, але не заважай іншим.
— Як ви ведете себе в роздягальні?
— Намагаюсь не заважати футболістам і спостерігаю за їхньою поведінкою. Вивчаю людей. По поведінці і по жестам я розумію наскільки гравець готовий.
— Ви змінювали гравця в стартовому складі вже в роздягальні?
— Траплялось, і не раз. Але не в «Чорноморці". Хоча і тут, не виключаю, подібне може мати місце.
— Що ви не терпите в роздягальні?
— Шум і гам. Люблю спокій. Це не значить, що не можна сміятись, жартувати, слухати музику. Будь-ласка. Це абсолютно нормально. Але не заважайте тим, хто не хоче це ж робити і налаштовується по іншому.
— Якщо людина захоче побачити вас емоційним, потрібно подивитись на вас під час гри?
— Емоції… З однієї сторони, я не можу не переживати, емоції потрібні. Але з іншої - емоції нічого не дають. Головне, щоб емоції не заважали працювати голові. Хочеться навчитися дивитись футбол і бачити на полі все. Але це дуже складно.
— Після матчу ви рідко відмовляєте в спілкуванні журналістам. Ви отримуєте задоволення від інтерв'ю?
— Задоволенням я це не назвав би. Є регламент. Є моя повага до журналістів. Якби в мене був вибір: спокійно поїхати додому чи залишитись на інтерв'ю, я вибрав би перший варіант.
— Дякую… Що ви говорите гравцям після гри?
— Я не спілкуюсь з футболістами після матчу. Ніколи не закривав команду після гри в роздягальні. Вважаю це неправильним у корні. Гравцям тільки тисну руку. Прошу про одне — швидше відновлюватись.
— Коли ви після гри їдете в машині додому, думаєте про футбол чи переключаєтесь?
— Важко в той момент переключитись з футболу. Приїжджаю додому і намагаюсь заснути. Інколи буває важкувато. Це стосується моментів, коли я розумію, що ми не зробили все, що могли. Не допрацювали. Тоді це мучить мене. А якщо ти все робив правильно, як у грі з «Лудогорцем», навіть програвши, швидко перемикаєшся.
— Як ви находите спільну мову з гравцями, які не потравляють до основного складу?
— Це серйозний момент. Може мати місце негатив від таких людей. Але ми часто розмовляємо з футболістами про це. Ніякого негативу не повинно бути видно. В плані міміки, жестів, слів. Якби таке трапилось в моїй команді, для них це була б катастрофа. Це недопустимо. Я знаю, як поведу себе в подібній ситуації, моделюю їм цю конструкцію, пояснюю, що буде. Якщо людина не розуміє, вона одразу переходить за межі команди.
www.sport.ua
